Апостиль чи легалізація — коротко про різницю
Дві процедури, які легко переплутати, і одне питання, що визначає, яка з них ваша.
Апостиль і консульська легалізація вирішують одне завдання — підтвердити, що документ справжній. Різниця в кількості кроків: один штамп проти ланцюжка інстанцій. Плутанина між ними коштує тижнів.
Одна мета, два шляхи
Апостиль — спрощена процедура з Гаазької конвенції 1961 року: країна, яка видала документ, ставить один штамп, і цього достатньо для всіх країн-учасниць. Легалізація — старший механізм для країн поза конвенцією: документ послідовно засвідчують міністерства й консульство.
Для документів з України, які подаються в Австрії, зазвичай достатньо апостиля — обидві держави є учасницями конвенції. Це той випадок, коли складніший шлях просто не потрібен.
Порядок дій
Спершу апостиль на оригінал в Україні. Потім переклад німецькою — у присяжного судового перекладача (gerichtlich beeideter Übersetzer). Часто потрібен апостиль і на сам переклад — і саме про це варто питати установу-отримувача заздалегідь.
Найдорожча помилка в цій темі — не вибрати не той штамп, а зробити правильний штамп у неправильному порядку.
Перед подачею уточніть в установі три речі: чи приймають вони апостиль, чи потрібен переклад із засвідченням і чи є обмеження за давністю документа. Три питання телефоном економлять один повторний виїзд до України.
Ми супроводжуємо визнання дипломів, легалізацію та апостилювання документів. У рубриці показуємо, де саме формальність вирішує строк — і який документ потрібен насправді.